Після декількох десятиліть простоти в убранні кімнат рід людський знову повертається до вишуканості і розкоші. Крім того, свіжий стиль наповнюється складністю, театральністю і непередбачуваністю.
Тут хитромудрість, контрастність, збільшена емоційність, відсовують на другий проект строгість, симетричність і прямолінійність форм стилю епохи Відродження. Пластичні форми прикрас, витіюваті і трудомістко переплетені орнаменти створюють якусь піднесеність і об’ємність.
Еллінська культура до цього дня надихає художників на знамениті подвиги. Це не стільки повернення до витоків людства, де на першому місці стояла природа, саме це повернення до світової гармонії. Зародившись в VIII в. до н.е. і проіснувавши до I в. н.
е., культура Старовинної Греції з’явилася основою для зародження всієї європейської цивілізації. Відмітна гармонійність і цілісність у всіх сферах культури розрізняє її від всіх інших.
З розвитком людини з часом мінялося його уявлення про красу. Хоча важливим принципом було і залишається гармонійне хитросплетіння всього, що обрамляє людину: у що він вірить, ніж він дихає, ніж живе. Зміна світогляду вносила власні поправки до сфери проживання, роблячи нездійсненним існування старої епохи і починаючи абсолютно нову, якісно отлічавщуюся від попередньої.
Втомившись від помпезності похмурого Середньовіччя, його піднесених моралізованих форм, рід людський знову звертається до загублених еталонів античності. Дане виявилося спершу в бажанні до простоти, ясності, життєвості як в архітектурі, скульптурі, живопиши, але і в облаштуванні особистого житла.
Впродовж цілого тисячоліття рід людською присутній під гнітом жорсткої християнської моралі, заборон, аскетизму. І це все приходить на зміну величному стилю Римської імперії, коїй вніс до Європи урочистість і розкіш.